Ріка життя Наталії Баклай
Є тиха пристань на моїй Сулі –
Розбитий човен і одне весельце.
Ти не питай, як пишеться мені.
Нехай тобі про те під скаже серце.
Н. Баклай.
Наталія Баклай, хто ж вона? Обдарована поетеса, знана і шанована в Лубнах жінка, горда україночка?!
Творчість Наталії Баклай – члена Національної спілки письменників України, автора 15 збірок – помітне явище в сучасній українській літературі. Це неповторний світ душевних переживань і почуттів, осягнення непростого часу на зламі століть. Її творчість багатогранна, привертає увагу розмаїттям тем, яких вона торкається, глибиною погляду на життя, незвичайною образністю і вишуканою простотою.
Складною і цікавою поетесою постає перед нами ця горда українка. Її творчість – пісня любові – любові до коханого, до всього світу, до Батьківщини, але водночас і віддзеркалення вічних проблем, що тривожать людські душі.
В її творчому доробку поетичні збірки: «Два береги душі» (1993), «Осяяна Тобою» (1996), «Триєдиний біль», «Коралове намисто» (1997), «Свіча невінчана» (1999), «Меди тернові» (2001), «Ще не вицвіло літо» (2003), історичної поеми «Лубни» (2004), «Ожинова купіль» (2005), «Батькова криниця», «Отава. Вибране» (2008), «Перекоти-Доля» (2009), «Серцевина» (2012), біобібліографічні нариси «Літературні постаті Лубенщини» (2013), публікації у хрестоматії «Література рідного краю» (2000), антологіях полтавських літераторів XX століття «Калинове гроно» (2004), «Відлуння Василевого Різдва» (2004), «Біла альтанка» (2007), «Дзвінке перо Посулля» (2008), «Сяйво рідного слова» (2009), «Вишнева повінь» (2012), «Лубенський ужинок», (2013), «Народ мій завжди буде» (2014).
Немає коментарів:
Дописати коментар