ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ

  До 70-річчя від дня народження Олександра Володимировича Сиченка, лікаря, поета, громадського діяча. працівники філії 5 Березотіцької сільської бібліотеки 4 червня запросили  дорослих користувачів до бібліотеки, щоб познайомити їх  з життям і  творчістю ювіляра.  Народився Олександр Володимирович        6 червня 1952 року. Його мама Галина Леонтіївна - була лікарем на станції швидкої допомоги. Батьків брат - Михайло Кирилович Сиченко - був лікарем-травматологом і начмедом Лубенської лікарні, пізніше - головним лікарем станції переливання крові.

Його дружина Ірина Георгіївна - працювала в тубдиспансері. Мамина сестра і її чоловік були лікарями-гігієністами. Тож вибір професії перед юнаком після закінчення десятирічки не стояв, звісно ж медичний інститут. Вищу освіту почав здобувати в Луганську, а після третього курсу перевівся до Київського медичного інституту. Дипломованим спеціалістом обрав місцем роботи рідну Полтавщину. Фах лікаря-невролога обрав під впливом відомого у Лубнах лікаря Ігоря Івановича Овчаренка, який неодноразово говорив Олександру, що неврологія - найкраща наука, найкраща медична спеціальність. Тим більше, була можливість спеціалізуватися в Полтавській обласній лікарні саме по неврології. Після закінчення інтернатури молодий фахівець прибув до Лубен. Першим місцем його роботи став обласний госпіталь інвалідів Великої Вітчизняної війни. Олександр Володимирович досі з теплом і любов'ю згадує колектив цього медичного закладу. Але хотілося працювати більше інтенсивно. А тому він, як тільки з'явилася можливість, перевівся працювати до районної лікарні, де трудився рік. Здобувши необхідний досвід і стаж, вступив у Київський медичний інститут до клінічної ординатури. Протягом двох років настирливо удосконалював знання на кафедрі нервових хвороб. Тоді ж познайомився з майбутньою дружиною - Ольгою Миколаївною Візір, яка працювала в інституті проблем онкології. І невдовзі молодята стали на весільний рушничок.

Є серед нас люди, яких Творець винагороджує особливим талантом - оптимізмом. О. В. Сиченко, який інколи зізнається: «Не лікарем себе не уявляю», - із таких. Цією якістю він щедро ділиться зі своїми пацієнтами. А як інакше: саме оптимізм є панацеєю від найтяжчих хвороб.

      Олександр Володимирович Сиченко просто не міг не стати поетом. Адже не міг не стати хлопчак, народжений під щасливою зорею 6 червня. Не міг не стати поетом підліток, який зростав в атмосфері поваги до Слова, що панувало в його родині. Щоденно він бачив як наполегливо і водночас, натхненно працює за робочим столом його батько - відомий український письменник Володимир Кирилович Малик. Саме йому і його сестрі Ларисі були присвячені поетичні легенди «чарівника з берегів Сули», вони були їх першими читачами і критиками, першими декламаторами.

     Не міг не стати поетом юнак, який мав змогу постійно спілкуватися з провідними літераторами України, для яких були відкриті двері гостинного дому Володимира Кирилович і Галини Леонтіївни Сиченків, який супроводжував батька в його поїздках по місцях, де розгорталися основні події романів «Українського Дюма».

       Не міг не стати поетом високоерудований, закоханий в рідну мову молодий фахівець, який поставив за мету свого життя збереження доброї, світлої пам’яті про батька-письменника, і, створивши благодійний фонд «Слово», зробив для цього дуже багато.

      Не міг не стати поетом досвідчений і шанований на Полтавщині лікар від Бога, відомий громадський діяч, в сім'ї якого живе справжній культ високохудожнього слова. Де постійно відчуває він дієву допомогу і підтримку своєї Берегині і Музи - Ольги Миколаївні та дітей Ніни і Юрія, які вже зробили перші вагомі кроки в літературі...

 І він ним став. Справжнім, неординарним, нестандартним, з власним голосом і образним, самобутнім світобаченням. Яскравим свідченням цього стали його перші дві збірки віршів «Римовані рядки» та «Жук корупціонер», які в 2011 р. вийшли у полтавському видавництві «Дивосвіт». Книги широко обговорювалися і здобули схвальні відгуки читачів. Пізніше Олександр Володимирович захопився короткою формою вірша. Пише чотири вірші, в яких намагається втілити філософські, іронічні, сатиричні думки. Таким чином, назбиралося більше 400 віршів-думок, які побачили світ у видавництві «Інтер - Парк» в Лубнах: «Римовані думки» (2012) та «Думки і видумки» (2015). Цікаво, що «Римовані думки» стали першою книгою цього видавництва, і йому судилося довге і славне життя, то символічно, що «Інтер-Парк» починає свою роботу з видання книги його сина - Олександра Сиченка.

 Коли говорити про захоплення цієї неординарної, дуже цікавої людини, прекрасного фахівця, то Олександр Сиченко найперше згадує роботу, як на медичній, так і на літературній ниві, свою сім’ю, дітей, які пішли слідами батьків і обоє стали лікарями  працюють у Києві. Також з дитинства Олександр Володимирович захоплюється подорожами, любов до яких прищепив йому батько. Адже з 60-х років, відколи в сім’ї з’явився автомобіль, не було жодного літа, щоб родина не вирушала в подорожі Україною, європейською частиною Росії, Болгарії - місцями, де згодом розвивалися дії романів письменника Володимира Малика. Відвідування музеїв, зустрічі з цікавими людьми, науковцями, істориками - все це справило незабутні враження на Олександра Володимировича. З дитячих літ полюбив він і природу, захоплюється риболовлею. Правда, з напруженим ритмом життя нині на це не завжди вистачає часу.