ПОЕТИЧНА СИМФОНІЯ НАДІЇ ГРИНЬ

                                       Вибілю я хату, вимию віконця,

                                     Випрошу в бабусі давні образи.

                         Рушники розвішу — квітками до сонця

                         Й запрошу в світлицю світлу від краси.

                        Будь , моя світлице, щедра на гостинці,

                            Будь , моя світлице, світла на людей.

    Полтавщина — край пісень і легенд, край письменників і поетів, край мислителів і учених, їх імена перлами сяють в скарбниці світової мудрості. Благословенні місця . З Іванової гори чуєш голос Котляревського, гаї наспівують журливі пісні легендарної Марусі Чурай, стіни дзвіниці відлунюють неспішну ходу Панаса Мирного чи тиху говірку Володимира Короленка, віти старезних тополь грають романси Євгена Гребінки…
     Саме з такого життєдайного джерела духовності черпає поетичну наснагу і наша землячка - Надія Іванівна  Гринь.  Народилася поетеса  1 квітня 1961 року в мальовничому селі Березоточа Лубенського району Полтавської області. У 1978 році закінчила Березотіцьку середню школу з золотою медаллю та стала студенткою Київського торговельно  - економічного інституту. У 1983 році, отримавши диплом за спеціальністю інженера-технолога громадського харчування, поїхала на роботу в місто Херсон, де працювала до 1994 року.
       У 1990 та 1991 році виїжджала на роботу на далеку Чукотку строком по півроку, де зустріла свого майбутнього чоловіка Володимира Івановича, з яким і побралася 17 березня 1995 року. У травні цього ж року молода сім’я переїхала в Полтаву. Народила двох синів: Богдана в 1997 році, Івана в 1998 році. 
      Надія Гринь вірші пише все своє свідоме життя. У 2005 році побачила світ перша поетична збірка Надії Гринь. А також  видано  дев’ять книжок: «І немає кінця у любові», «Калейдоскоп життя», «Вітряки моєї долі», книга-реквієм «Дорога в безсмертя: Дмитро Коряк», «Сніг на пелюстках», а також дитячі збірки: «Дитинства пора золота», «Смачна країна», » Шлях до Бога», «Барви року», «Крилаті друзі». 
     Читаючи вірші поетеси, переконуєшся  в тому, що гарну поезію завжди краще читати, ніж переказувати й доводити, чому вона гарна. Бо як би не старався, все одно не збережеш чарівність того словесного образу, який відкрився тільки творцеві. Але між авторським баченням і читацьким сприйманням “пульсує”, живе мова.  Її світ такий безмежний, безкрайній, її влада над людиною така сильна, що твори словесного мистецтва тримають у своєму магнітному полі й автора, і читача.  
     Надія Іванівна щиро захоплюється рідним краєм, осмислює історію. Отже, дух творчості поетеси-піснярки Надії Іванівни Гринь пройнятий  весняним оптимізмом, вогнем душі і долі.
    Творчість справжнього митця вражає вмінням передати людське життя у всій його повноті  та, водночас, доторкнутися до чуття кожної особистості, допомогти замислитись над одвічними питаннями буття, відшукати себе у собі.   
     Перегортаючи сторінки її збірок, зустрічаєш ліричні вірші, що відкривають найпотаємніші куточки жіночої душі.  Пісенна натура Надії Гринь створила десятки прекрасних мелодійних творів, які самі просяться на музику. Частину з них уже знайшла щаслива доля, інші, сподіваємось , ще знайдуть своїх композиторів і співаків. 
     Книги Надії Гринь вражають широким різнотем’ям, багатою образністю. До того ж і написані вірші і пісні доброю українською мовою, красу якої з радістю сприймаєш і осягаєш. У збірках справді — калейдоскоп українського життя з його неповторним народом, маминими рушниками і зеленими гаями, із його надіями і сподіваннями.